В одеській СДЮСШОР імені Літвака відбувся 28-й турнір з баскетболу пам’яті заслуженого тренера України Йосифа Кесельмана.
ПАМ’ЯТІ ЛЕГЕНДАРНОГО ТРЕНЕРА
Турнір пам’яті наставника, якого багато хто з його вихованок, називають своїм батьком, не боячись помилитися, ми сміливо можемо назвати найстарішим в Одесі. І ми можемо подякувати організаторам, які із року в рік, незважаючи на проблеми різного масштабу – від коронавірусу до війни, є невід’ємною частиною баскетбольного календаря України для дівочих команд.
Але турнір пам’яті Йосифа Кесельмана це не просто зайва можливість для юних баскетболісток отримати таку необхідну ігрову практику у суперництві з командами інших міст, це, перш за все, данина пам’яті легендарному тренеру, який дав путівку в життя не одному поколінню одеських дівчат. І тепер ці дівчата, вже, звісно, в зрілому віці, кожного року, ось вже у 28-й раз збираються в СДЮСШОР імені Літвака, щоб поспілкуватися і згадати свого вчителя.
Валерія ЦВЕТКОВА, вихованка Йосифа КЕСЕЛЬМАНА:
- Йосиф Якович – це людина-легенда. Це наш батько. А деяким дівчатам він просто його замінив. Він виховував в нас не тільки гравців, а саме як людей. Звісно ж, він міг нас добре полаяти заради перемоги. Іншого такого, як Йосиф Якович, просто немає. Я навіть не можу пригадати якійсь один яскравий момент, тому що він сам по собі був яскравою людиною.
Наприклад, в пилу емоцій він міг підскочити зі стільця, який складувався (як в кінотеатрі, чи театрі), потім сідав, звісно, падав на підлогу, підскакував і знов продовжував, нібито нічого не відбулося.
Наталія ЛАВРОВА (РЯБОВА), вихованка Йосифа КЕСЕЛЬМАНА:
- Для мене Йосиф Якович був як батько, адже свого батька я рано втратила. Завдяки цій людині я знайшла професію – 42 роки працювала в школі вчителем фізкультури.
Всі ті його «штучки-дрючки», всі ті вирази, як він вживав на тренуваннях… Це не забути… «Сліпа камбала», «корова»… І це не ображало, адже було сказано з таким гумором. Коли він керував грою команди, це був справжній спектакль. Уявіть, коли ми їздили на якісь змагання в інше місто, навколо тренерського містка одеської команди постійно збиралися вболівальники, щоб впритул спостерігати за його діями – настільки він жив грою. І такими своїми емоціональними діями заряджав нас, його підопічних. Було таке, що його навіть із залу виганяли, адже він вибігав на майданчик… Траплялося, що ми завершували матчі самі.
Всі найгарніші слова і велика вдячність Йосифу Яковичу. Ми дуже вдячні Віктору Ворожко за те, що він кожного року організовує цей турнір, взяв на себе таку відповідальність. Таким чином ми маємо можливість зустрітися, поспілкуватися, пригадати цю чудову людину.
Ян ОЛІЙНИК, випускник СДЮСШОР імені Літвака 1971 року:
- Коли я займався баскетболом у другій спортивній школі, ми виїжджали у спортивні табори, де були і дівчата, і хлопці. Дуже цікаво було спостерігати, як він вів тренерську роботу, як він керував командою під час змагань. Один випадок у мене й зараз перед очима. Це відбулося під час матчу, коли дівчата стали чемпіонками Союзу. Вся гра, як кажуть, була на ньому. Він тримав у напрузі буквально всіх. Звісно, все це на емоціях. У підсумку судді його вигнали із залу, але він продовжував керувати командою через відкриті двері. А коли двері закрили на ключ, побіг на балкон і продовжив давати вказівки звідти. Це була просто унікальна людина.
Він був нескінченно порядною людиною, дуже обов’язковою. Майже до останніх років збирав своїх старших вихованок у мене в кафе «Олімпієць» і одного разу дізнався, що більше ці зустрічі не відбудуться, адже він дуже хворів.
Ірина ЩИПАКІНА, вихованка Йосифа КЕСЕЛЬМАНА:
- Працюючи тренером, дуже часто його згадую. І ловлю себе на думці, що багато чого роблю не так, як, можливо, зробив би Йосиф Якович. Вважаю, що треба більше спілкуватися з дітьми. А наш тренер завжди був з нами в контакті, можливо, навіть незримим, десь збоку нас контролюючи. І найбільшим покаранням для нас було – залишитися без тренувань.
Йосиф Якович з нами багато спілкувався, на абсолютно різні теми. Він постійно нам приділяв увагу, постійно виховував. Вважаю, що нам, його вихованкам, дуже пощастило, що у нас був такий наставник.
Олексій ЛІТВАК, онук Бориса ЛІТВАКА:
- Турнір Кесельмана – це абсолютна константа. На цих турнірах запалюються наші маленькі зірочки баскетболу. Хотілось би, щоб юні баскетболістки зростали на цих турнірах, а ми вже потім стежили за їхніми успіхами. Хочеться побажати, щоб турнір проводився багато й багато років.
ВИСТАВКОВІ МАТЧІ
Невід’ємною частиною турнірів Кесельмана є виставкові матчі, які проводилися в найрізноманітніших форматах, цього разу найсильніша жіноча одеська команда «ІнтерХім-СДЮСШОР імені Літвака» грала проти команди ветеранів, де грала одна з найвідоміших вихованок школи Олеся Малашенко.
На початку «Ветерани» чинили гідний опір, але потім молодість все ж таки далася взнаки. У підсумку – рахунок 80:59 на користь «ІнтерХіму».
Це було в другий день змагань, а в перший – відбувся цікавий матч, в якому грали дві юні команди (2012 року народження), якими керували дві вихованки школи, ексодноклубниці Юлія Гладченко і Катерина Глухова (в дівоцтві – Марченко). В найнапруженішому протистоянні «Шалених медуз» (Гладченко) і «Скажених креветок» (Глухова) перемогу здобули перші – 39:36.
ТУРНІР КЕСЕЛЬМАНА. ФОРМАТ 5Х5
На черговий, вже 28-й за рахунком турнір пам’яті Кесельмана, цього разу приїхали команди з трьох міст України, кожне з яких має своє, велике значення, для історії нашої країни – Ізмаїл, Полтава і Миколаїв. Мабуть, комусь з гравчинь, які брали участь в цьому традиційному турнірі належить внести свою лепту, вже в спортивну історію України. Характер і бажання перемогти ми, принаймні, побачили, незважаючи на те, що, можливо, в деяких матчах різниця в класі відчувалася.
Якщо команда-господарка, крім, звісно, підготовки до нового сезону Всеукраїнської юнацької баскетбольної ліги, націлювалася на перемогу в турнірі, то для суперників із інших міст ці матчі, як висловився один з наставників, глоток свіжого повітря – дефіцит ігрової практики в умовах воєнного стану очевидний. Втім, і миколаївська команда, і полтавчанки не побоялися кинути виклик фавориткам, і, нехай не повною мірою, їм це вдалося. А ось у складі команди із Ізмаїлу виступали більшою мірою новачки, тож для них це був, взагалі, перший досвід виїзних матчів. Досвід безцінний. А результати, звісно, прийдуть з часом.
Турнір завершився перемогою СДЮШОР імені Літвака, де більше сорока років працював Йосиф Кесельман, другими стали полтавчанки, які здобули дві перемоги в трьох матчах, третіми – миколаївські баскетболістки, який в перший день були сильнішими за ізмаїльську команду.
Але без призів, завдяки організаторам змагань, не залишився ніхто, а найцінніша гравчиня турніру отримала ще майку вихованки одеської школи Олесі Малашенко, в якій вона грала за збірну України.
Софія ЛАСТОЧКИНА, MVP 28-го турніру пам’яті Кесельмана:
- Дуже рада, що отримала титул найціннішого гравця турніру, хоча розпочала змагання не дуже вдало, але потім розігралася, хоча завжди хочеться від себе бачити більш якісну гру. Втім, дуже вдячна нашому тренеру – Лідії Канцлер за підготовку.
Організатори вручили майку знаменитої вихованки нашої школи Олесі Малашенко, в якій вона грала у складі збірної України – я просто в захваті, адже вона мій кумир – мрію стати, як вона.
В цілому, турнір вдався – єдине, що перша гра не дуже вийшла: мабуть, не налаштувалися, нібито енергії не було. Але той матч ми виграли, а наступні ігри провели вже набагато краще.
Мої найближчі плани – покращити ведення м’яча, а також попрацювати над кидками – і з дальньої, і з середньої дистанцій. Головна ціль сезону – виграти Всеукраїнську юнацьку баскетбольну лігу, тож бажаю дівчатам гарної гри упродовж турніру.
Тетяна ТОНЧЕНКО, тренерка команди СДЮСШОР-2 (Полтава):
- Ми дуже добре поборолися з чемпіоном – одеською командою, дуже цікава і напружена вийшла гра. Для нас участь в турнірах, як глоток свіжого повітря – через воєнні дії в нашій країні ми дуже мало граємо. Тому ми дуже вдячні організаторам за запрошення, адже діти отримали колосальний досвід. Наскільки ми мало граємо, настільки гарно ми виступили.
З негативних моментів своїх підопічних відзначу, що ми погано ставимо спину. Як кажуть провідні тренери світу, спочатку борешся за місце під кільцем, а потім м’яч до тебе прийде.
Завжди з радістю приїжджаю до Одеси. Щаслива, що таке місто існує. Це наш флагман. При можливості, завжди приїжджаємо сюди – раз п’ятнадцять з 28-ми ми були вже на турнірі Кесельмана. Якщо казати про Йосифа Яковича, то таких людей не існує. Дітям показали на відкритті фільм про нього, але його треба було бачити наживо, щоб відчути, наскільки він жив баскетболом. Ця людина грала на нервових закінченнях. Кажуть, що танцював, як Бог, та й гумор просто невичерпний.
Володимир ТЕРЕНТЬЄВ, тренер команди СДЮСШОР-4 (Миколаїв):
- На турнір Кесельмана в Одесу завжди приїжджаємо, коли є така можливість. Чудові змагання.
Щодо виступу команди, то можна сказати, що гравчині трохи втомилися, адже грали неповним складом, через те, що не всі приїхали. В двох матчах нас просто перебігали, але я не проти такого режиму роботи - на фазі втомленості теж треба вміти грати.
Ми грали і боролися – це дуже важливо для молодих спортсменів. Щоправда, не все виходить поки що. Ось, наприклад, в другий день ми спробували дати бій одеській команді, але на наступний матч вже не вистачило сил.
Олександра ЧОРНОГОРЕЦЬ, тренер команди ізмаїльської ДЮСШ:
- Я щиро вдячна організаторам, що нас запросили, адже через війну ми довгий час нікуди не виїжджали – дуже небезпечно. Дуже раді, що на разі вдалося виїхати, але приїхав трохи не той склад, що планували. Зараз приїхали гравчині, які займаються по два-три місяці. Тим не менш, повторюся, дуже раді, що ми тут, адже довгий час ми взагалі ні з ким не грали – і через війну, і через карантин.
- Що порадувало в діях підопічних?
- Порадувало те, що, навіть розуміючи, що суперник сильніше, вони не опускали руки і боролися до останнього: продовжували захищатися, боротися за відскок та атакувати. Звісно, не все ідеально, але дуже рада, що вони прикладали зусилля, щоб забивати кожний м’яч.
- Як взагалі мотивуєте гравців в тренувальному процесі?
- По-перше, це здоровий спосіб життя. Заняття спортом, зокрема баскетболом, це, перед усім, укріплення організму. Крім того, виховання таких рис, як відповідальність, як дисципліна.
Мотивую також тим, що з великою кількістю змагань вони підвищуватимуть рівень майстерності і зможуть грати на високому рівні. А для того, щоб багато грати, треба якомога більше тренуватися.
Крім того, приводжу їм приклад вихованки ізмаїльської ДЮСШ Єлизавети Мітіної, яка багато досягла у баскетболі. Та вона й сама, коли приїжджає додому, не забуває рідну школу – проводить майстер-класи для дітей. Для юних гравців це безцінний досвід – потренуватися з такою досвідченою баскетболісткою.
ТУРНІР КЕСЕЛЬМАНА. ФОРМАТ 3х3
А наступного дня учасники продовжили свій виступ на турнірі, розділившись на сім команд, вже у баскетболі 3х3 – в рамках Кубку Одеської обласної федерації баскетболу, який традиційно, вже 19-й раз, завершував сезон в Одесі просто неба.
І тут ми побачили дещо інший розклад сил, адже і формат, як ви розумієте, дещо інший: на пів-майданчика та на одне кільце. Тут вже гості з Полтави, які виставили дві команди, зуміли обіграти одеситок. Одна з таких перемог принесла їм путівку у півфінал, де вони вже взяли верх над ізмаїльським колективом. У фіналі «Полтавчанки», щоправда, не зуміли нічого поробити з колективом «Hot Wheels», який, звісно, представляв одеську СДЮСШОР імені Літвака. Але привезуть вони з Південної Пальміри тільки позитивні враження.
Мирослава КОРОТЯ, Катерина ЧЕРНЕНКО, Поліна ЖИГАЛКА, гравці «Полтавчанки»:
- Клас! Дуже сподобалось! Тут гра йде швидше, ніж у класиці, тому й потребує більшої віддачи та підготовки. Могли, вважаємо, й перемогти, але в заключному матчі не змогли взяти себе в руки – не впоралися з хвилюванням, можна сказати. Та й сил, чесно кажучи, не вистачило.
Ми вперше в Одесі і нам дуже сподобалося: були на морі, в дельфінарії і, сподіваємося, ще приїдемо в це чудове місто.
Віктор ВОРОЖКО, президент Фонду підтримки та розвитку дитячо-юнацького та жіночого баскетболу імені Йосифа Кесельмана:
- Дуже радий, що турнір відбувся з командами із інших міст України, адже минулого року участь в турнірі брали лише місцеві команди. Зібралися приїхати й команди Львову та Дніпра, але не склалося.
Раніше турнір проводився на початку літа й закривав сезон, то через карантин і війну, ми змушені були перенести його на осінь, і вже вчетверте ми проводимо його на початку вересня.
Дякуємо Збройним Силам України за те, що ми можемо проводити турніри за участю команд із інших міст України.
Для мене цей турнір – це, перед усім, данина пам’яті батьку, який більше 40 років віддав одеському баскетболу. Ідея турніру належить вихованкам Йосифа Яковича, а з часом і я підключився до його проведення. Його проведення відразу підтримав Борис Літвак, і ми дуже вдячні спортивній школі, яка носить його ім’я, що із року в рік приймає цей турнір.
Також щиро вдячні фармацевтичної компанії «ІнтерХім» та Анатолію Редеру , який підтримує не тільки найсильнішу одеську жіночу команду, але й проведення цього турніру. Дякую також управлінню фізкультури і спорту Одеської міськради за допомогу в проведенні змагань.
28-й турнір пам’яті Кесельмана. Результати матчів
8 вересня
1-й тур
«СДЮСШОР-4-Миколаїв» – «Ізмаїл» – 56:23
«СДЮСШОР ім. Литвака Б.Д.-2010» – «Полтавчанка» – 31:23
9 вересня
2-й тур
СДЮСШОР-4-МИКОЛАЇВ - СДЮСШОР ім. Литвака Б.Д. – 2010 – 38:48
«Полтавчанка» - «Ізмаїл» – 38:12
3-й тур
«Полтавчанка» - «СДЮСШОР-4-Миколаїв» – 41:20
«СДЮСШОР им. Литвака Б.Д.- 2010» - «Ізмаїл» - 71:32
Кращі гравці турніру
Краща захисниця: Анастасія КАПІТОНОВА («Ізмаїл»)
Краща нападниця: Поліна ТАМБОВЦЕВА («СДЮСШОР №4»)
Краща центрова: Ганна ТЮТЮННИК («Полтавчанка»)
Міс турніру: Дар’я ГАЙДАРЖИ («СДЮСШОР імені Літвака»)
Найперспективнішій гравець: Марія ВЕРЕЇНА («СДЮСШОР імені Літвака»)
Гроза авторитетів: Василиса ФРОЛОВА («СДЮСШОР імені Літвака»)
MVP турніру: Софія ЛАСТОЧКИНА («СДЮСШОР імені Літвака»)
Влад ЄФІМОВ
