Минулої суботи в одеській СДЮСШОР імені ЛІтвака відбувся відкритий турнір «Кубок Чорного моря» з баскетболу на візках серед ветеранів. Більшість учасників – українські захисники, які отримали важкі поранення під час війні з росією.
ГАРНА ТРАДИЦІЯ І ВАЖЛИВА СПРАВА ДЛЯ КРАЇНИ
Такі турніри з баскетболу на візках стають вже гарною традицією: в травні такий турнір відбувся в столиці, зараз – з візитом у відповідь до Перлини у моря прибули київські команди - «Київські леви» і «Титанові». Основні організаційні моменти взяли на себе Управління фізкультури та спорту Одеської міськради і Одеська міська федерація баскетболу.
Звісно, командою-господаркою стала «Одеса-баскет». Однойменний клуб для осіб з інвалідністю був заснований в 2001-му саме як баскетбольний, а завдяки міській владі і меценатам клуб розвивається і зараз пропонує для реабілітації після важких травм і поранень, уявіть, 11 (!) видів спорту. Зараз, коли в країні йде війна, реабілітація військових – психологічна і фізична - чи не основна задача всіх гілок влади. Невипадково, що на цей турнір завітав міський голова Одеси.
Геннадій ТРУХАНОВ, міський голова Одеси:
- Дуже радий вас всіх бачити на першому в Одесі всеукраїнському турнірі з баскетболу на візках. Пишаюсь вами, пишаюсь вашою силою духу. Одеса-мама робить все можливе для того, щоб ви почували себе тут, як вдома.
Шановні захисники, завдяки вам, люди живуть сьогодні. А ми будемо поруч з вами, це наш обов'язок - бути поруч з вами, не тільки сьогодні, кожного дня. Ми робитимемо доступне середовище, всі умови, яких ви сьогодні потребуєте.
Кажу вам відверто, від серця, ви демонструєте, якщо є сила духа, можна побороти все. Це справжній приклад для всіх. Ви долаєте неймовірні труднощі і продовжуєте жити.
В’ячеслав ЗАПОРОЖЕЦЬ, співорганізатор Центру складного ендопротезування, остеоінтеграції та біоніки:
- Ми маємо створювати умови для реабілітації наших захисників після поранень, отриманих на війні, оскільки бачимо, що через спорт дуже гарно проходить реабілітація. Ми долучаємося до всіх видів спорту. Дякую адміністраціям міст України, зокрема Одеси, які допомагають в цьому важливому питанні.
Впевнений, що завдяки нашій спільній роботі, наші дівчата і хлопці відновляться і повернуться до нормального життя.
Звісно, такі турніри не тільки про реабілітацію військових, це ще й про спорт, про перемогу. Відкрили турнір «Одеса-баскет», участь в підготовці якої бере досвідчений Вадим Пудзирей, і «Київські леви». Довгий час суперники ніяк не могли «розмочити», як кажуть, рахунок. І в цьому були повинні і ті, хто атакував, і ті, хто захищався – кожен прагнув перемогти!
Тільки наприкінці першої 6-хвилинки це зробили одесити. Звісно, кожний влучний кидок викликав купу емоцій. Сильних емоцій, яких так небагато в звичайному житті. У господарів на майданчику їх було більше, але останню чверть виграли все ж таки кияни (4:0). У підсумку – 14:4 на користь одеситів. Перерва між матчами – відмінна можливість дізнатися історії людей, які брали участь в турнірі – більшість з них пов’язані з війною, яка зараз триває.
Олександр ТЮТЮННИК, гравець команди «Київські леви»:
- Враження від турніру чудові. Просто неймовірні. Я тільки-тільки почав цим займатися. Буквально на трьох тренуваннях був.
Мав два поранення. Компресійний перелом хребту (9-й хребець), півтора роки вже у візочку. Раніше не міг займатися, оскільки уламком була перебита ліва рука. Можу з впевненістю сказати, що це найкраща реабілітація для мене на сьогоднішній день. Тут відпочиваєш душею і тілом, морально стабілізуєшся. Тут я просто літаю на крилах. Виграли, програли – не суттєво наразі.
Олександр ЯРОВЕНКО, гравець команди «Одеса-баскет»:
- Я ветеран військових дій, пішов на фронт добровольцем. Отримав поранення. Зараз проходжу реабілітацію в команді «Одеса-баскет». Баскетбол дійсно допомагає розрядитися, забути про свій стан, про воєнні дії. Крім того, тут знайшов нових друзів.
Хочу в першу чергу подякувати керівнику центру реабілітації Василю Рибаку. Він багато робить для нас – ветеранів війни. Підтримує нас, створив невелику сім'ю, де ми всі разом підтримуємо один одного. Це дуже важливо в цей час. І це найголовніший етап реабілітації, для того, щоб соціалізуватися до нового суспільства, попри всі свої вади і негаразди.
Тому працюємо, тренуємося, намагаємося отримати перемоги і, впевнений, принесемо нашому місту ще не одну перемогу. Це тільки початок. Головне – є підтримка міста, громадян.
В нашу загальну реабілітацію входить не тільки баскетбол. Це також і гольф, більярд, настільний теніс, регбі, плавання. І так виходить, що спорт – це вже життя для нас.
І в подальшому ми працюємо над тим, щоб це стало нашою роботою і нашим стимулом життя. Оскільки треба мінятися, диверсифікувати свій напрямок, оскільки ми були в минулому житті зовсім іншими людьми. А зараз треба жити так, як є, не стояти на місці, розвиватися, знаходити нові напрямки, нові можливості.
І завдяки команді «Одеса-баскет», зокрема Василю Рибаку, керівнику команди Олегу Прохорову, ці всі можливості в нас є. Головне – це завзятість.
Чому я граю з посмішкою? Все просто: тому що для мене гра – це життя. Ми граємо заради нас, заради нашого міста. Для того, щоб просто люди побачили, що можливо інше життя.
ОДЕСА – КИЇВ. МАТЧ №2
У другому матчі знову вийшли на майданчик одесити, які цього разу суперничали з «Титановими», які були налаштовані дуже серйозним чином. Але свою непоступливість проявили обидва колективи - до екватору матчу гра була рівною (6:4 – на користь киян). Але на другу частину підопічних Олега Прохорова не вистачило. 14:6 – столична команда під керівництвом відомого баскетбольного спеціаліста Дмитра Базелевського зробила серйозну заявку на перемогу у турнірі. Але все мав вирішити останній матч – між двома київськими командами. А поки трохи деталей.
Дмитро БАЗЕЛЕВСЬКИЙ, тренер команди «Титанові»:
– «Титанові» - це команда, яку заснував В'ячеслав Запорожець – один з організаторів реабілітаційного центру, це команда, в якій грають лише ветерани цієї війни. Це хлопці дуже серйозними, високими ампутаціями, за які беруться не всі центри, які ставлять протези. Ведеться дуже велика робота із відновлення. Протез дуже дорога історія, і цей центр ставить протези безкоштовно.
Зараз, ось йде період реабілітації, коли ставиться цей імплант у кістку і потім гоїться, їм якийсь час потрібний. Ось у цей період ми тренуємось, вони займаються різними видами спорту. Ось зараз, два рази на тиждень займаємося баскетболом.
В роботі обов'язково треба враховувати, що це такі самі люди, як і ми. Тут взагалі не варто звертати увагу на якісь ситуації, що впадають у вічі. Ми спілкуємося, ми сміємось, ми приколюємося один над одним.
Мені здається, що це мотивує їх діяти як звичайним баскетболістам. Їхні натхнення, сила духу мене теж надихає бути таким сильним і намагатися допомагати таким хлопцям. Загалом, не бачу якихось складнощів у роботі.
- А що стосується баскетбольних моментів?
- Баскетбол - це в першу чергу реабілітація, адже це досить складний вид спорту. Людині без ампутації, важко навчитися елементам, а на візку, й поготів. Я ось граю з ними, сидячи у візку, і це дуже непросто. Вже, в принципі, сісти у візок для мене був великий крок - переступив ці забобони, які є у багатьох наших людей.
Взагалі, потрібно, щоб люди бачили, що є такі молоді хлопці. Їм ще жити і жити. І тому їх треба приймати та сприймати як нормальних людей.
Так, баскетбольні тренування, звісно, теж є. Ми робимо якійсь набір вправ, у яких ми повторюємо одне й те саме кілька разів, але намагаємося робити це так, щоб це не було рутиною – важкою і неприємною.
За характером бачу, що це військові - вони завжди налаштовані на перемогу, вони сміливі. Знаю, через ампутацію кінцівок деякі люди просто закриваються, і їх ніяк не витягти з їхнього внутрішнього світу. А в спорті вони мають можливість проявити себе, показати, що вони живуть далі, розвиваються та до чогось прагнуть.
Олег ПРОХОРОВ, керівник команди «Одеса-баскет»:
- Сьогодні установка була така: «Грайте, будьте ласкаві, грайте просто, грайте, як діти. Великого досвіду у вас немає, тож треба включати природне. Ось це, що у вас є для баскетболу».
І я побачив зіграність, яку не бачив на тренуваннях. Звичайно були гарні гольові ситуації, але хлопці просто не влучали. Втім, не все ж відразу. Більшість гравців команди отримали задоволення від гри, і я цим задоволений.
А потенціал є, і гра є. Іноді емоції б’ють за край, але, баскетбол, так би мовити, культурна гра, і треба виконувати правила. Саме я люблю баскетбол за цю можливість, яку він дає людям з інвалідністю - бути спритними, красивими на майданчику, отримувати задоволення. І це прибирає найголовніше - ось цей компонент інвалідності з нашого життя.
- Хто зараз входить до складу команди?
- Це люди, які більшою мірою пройшли через бойові дії і отримали травми/ поранення, є кілька представників старого складу команди, які я теж дуже вважаю, вносять свій внесок - вони передають свою майстерність, задають тон, і, головне, бачу, що відбувається з'єднання, оскільки «старики» грають із задоволенням, без наставництва.
- Розкажіть, будь ласка, як військові адаптуються до баскетболу
- Коли людина ходить на великих протезах, які дуже дорого коштують, а йому пропонують сісти в коляску, це викликає неоднозначні відчуття, адже візок – це певні асоціації. Але почув, що вони кажуть, що у візку щось є. Наше завдання в іншому: забезпечити візками, які були б швидкими, добре маневрували та були легкими.
- Відчуваєте підтримку баскетболу на візках?
- Так, підтримка завжди є, ми її завжди отримували від міста, від одеситів, від міської федерації баскетболу. Взагалі, дуже приємно, що завдяки небайдужим людям розвивається напрямок реабілітації через адаптивні види спорту, і не тільки баскетбол.
- Цього разу не вдалося перемогти в турнірі…
- Але вміння програвати та гартувати характер не менш важлива частина у баскетболі, я вважаю. Знову вийти на майданчик, скріпивши зубами, вчитись, коли ти граєш з найсильнішим, коли в тебе залізні коляски, важкі, коли ти тільки йдеш шляхом становлення, і тим не менш ніколи не втрачаєш бадьорість духу. Ти знову виходиш на майданчик, зустрічаєшся з шановною людиною. Ти їх поважаєш, вони тебе поважають, це і є результатом нашого виду спорту.
ВИРІШАЛЬНИЙ МАТЧ
І, нарешті, вирішальний матч. Тут упродовж трьох чвертей йшла більш-менш рівна боротьба, але в заключній шестихвилинці «Титанові» все ж таки виявилися міцнішими за «Левів», вигравши заключний відрізок з рахунком 6:0. У підсумку - 14:4 і перемога в турнірі.
Але у таких змаганнях немає тих, хто програв. Виграли – всі.
Олександр ТОЛОЧЕНКО, гравець команди «Титанові»
- Враження чудові. Дуже емоційні ігри. Достойні суперники.
У складі команди - військові, які були поранені під час війни і зараз проходять реабілітацію в нашому центрі. Наша команда мені дуже подобається. У нас гарна комунікація всередині колективу: ми розуміємо один одного з півслова.
До війни працював будівельником, в 2023-му році вступив до лав ЗСУ. В травні того ж року отримав поранення: спочатку ампутація лівої ноги, потім - правої. Потім в реабілітаційний центр попав. Там вже розпочав баскетболом на візках займатися. В реабілітації пройшов вже довгий шлях. Зараз ось протезуюся.
- Які плани на майбутнє?
- Виступити у складі збірної України на Паралімпійських іграх.
Василь РИБАК, керівник центру реабілітації реконструктивної хірургії міської клінічної лікарні, віцепрезидент СК «Одеса-баскет»:
– Спорт, будь-де і будь-коли є невід'ємною частиною не тільки реабілітації, а й взагалі є вихованням суспільства, молоді, людей з інвалідністю, адаптація, гарний настрій, фізичне виховання. Це культура поведінки, яка дозволяє людям не тільки адаптуватися до суспільного життя, а ще й давати потужні результати.
Якщо є результат в спорті, є результат і в соціальному житті, в суспільстві. Ми впровадили цю систему реабілітації, яка є пріоритетним напрямком нашої держави, державної політики в цій сфері.
Ми самостійно ініціювали створення баскетбольних команд в Одесі і в Києві, об'єднали свої зусилля і, зрозуміли, що наші кроки потужні, ми рухаємось в правильному напрямку.
Одеса є одним із найкращих центрів для реабілітації не тільки поранених військовослужбовців, а й цивільних. Море, повітря, люди, спільнота. Всі допомагають нам для того, щоб людина швидше відновилася після поранень, після контузії, після травми.
- Чи треба розділяти поняття «фізична реабілітація» і «психологічна реабілітація»?
- Це йде все синхронно, поряд, один з одним. Наприклад, у нас хлопці з ампутаціями грають в більярд. Ми побачили, що наслідки цих змагань, цих турнірів, цих тренувань призвели до швидкого відновлення і лікування наслідків посттравматичного стресового розвитку. Командні види спорту розвивають відчуття побратимства і людяності, дають мотивацію до подальшого життя.
Тому немає часу відволікатись на фантомні болі, на думки про те, є протез, чи ні. Все це захоплює. Хлопці один одному допомагають, діляться враженнями, діляться своїми думками, перспективами, планами, а також, найголовніше, порадами, як себе вести в цьому житті.
Вадим ПУДЗИРЕЙ, президент Одеської міської федерації баскетболу
- Насамперед, такий турнір це історична подія, я вважаю, для Одеси, для України. Вдячні командам, які знайшли можливість приїхати з Києва. Захоплююсь силою духу хлопців, їхньою силою волі. На майданчику вони показують свої емоції, прагнення до перемоги.
В таких турнірах найважливіший не результат, а момент реабілітації – через спілкування, через баскетбол. Через такі змагання наші поранені захисники швидше повертаються до звичайного життя, до соціуму. Це найголовніше.
Дякую організаторам, меру Геннадію Труханову, виконавчому директору ОМФБ Сергію Стразову, СДЮСШОР імені Бориса Літвака, що підтримали цю ініціативу. Маю відзначити велику заслугу Василя Рибака в розвитку напрямку реабілітації військових саме через спорт, зокрема через баскетбол. Він це все скомбінував, організував, і є одним із головних натхненників цього всього руху. І, звичайно, вдячність Олегу Прохорову, засновнику СК «Одеса-баскету» - клубу, який існує з 2001 року.
- Які моменти є в тренувальному процесі?
- Баскетбол – це важливий момент реабілітації, як я вже казав, але, в процесі тренування я не можу ставитися до нього, як до фізкультури. Тож, звісно, відпрацьовуємо кидки та інші елементи. Крім того, в цьому виді спорту дуже важливий візок, його рухливість. Я, наприклад, сів у візок та з-під кільця промазав, а потім всю ніч не міг не заснути (посміхається). Якість візків має бути високою, маневр, розуміння, коли тебе блокують, щоб ти міг розвернутися. Для рівноваги, для кидка, для передачі... Цьому також приділяється увага. Шукаємо нові візки.
Сергій СТРАЗОВ, виконавчий директор Одеської міської федерації баскетболу:
- Розвиток баскетболу на візках – один з важливих напрямків нашої роботи. Ми робимо все можливе, щоб баскетбол на візках мав подальшу можливість розвиватися в Україні, в Одесі. Але, по-перше, це реабілітація наших військовослужбовців та інвалідів для того, щоб вони могли реалізувати свої навички через спорт. Дуже приємно, що відбулася така подія як всеукраїнський турнір з баскетболу на візках, що ми змогли організувати та надати необхідні умови для проведення першого «Кубку Чорного моря». Ми сподіваємося, що цей турнір стане традиційним.
Звичайно ж, хочу подякувати всім, хто взяв участь в організації змагань, командам з Києва за те, що вони знайшли в себе час та можливість приїхати. Управлінню фізкультури та спорту Одеської міської ради за те, що теж сприяли в організації цих змагань та розміщенню наших спортсменів.
Одеська міська федерація надала нагороди, організувала суддівство, висвітлення цих подій. Дуже приємно бачити, що в СДЮСШОР імені Літвака проводяться і змагання з баскетболу на візках, оскільки Борис Давидович у свій час багато зробив для реабілітації інвалідів, створивши Одеський обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє»
Це дуже добра справа і коли ти бачиш, як ці хлопці грають, як вони стараються, мабуть вони на якийсь період забувають те, що вони вже мають травми, поранення. Але вони не здаються, вони незламні. І дуже хотілося б, щоб наступного разу було більше команд-учасниць з інших міст.
Влад ЄФІМОВ, спеціально для сайту ОМФБ
