25 юних гравців Одещини взяли участь у «NBA Basketball School Summer Camp Vilnius 2026».
Олександр РЯБЧУК, тренер команди «ЮГ-Баскет»:
– Я радий, що мені випала можливість побувати в такому тренувальному таборі і попрацювати з тренерами з Америки, Литви і Польщі. Я щасливий, що така можливість була у юних баскетболістів Одеси. Дуже корисна поїздка у всіх відношеннях – і в професійному плані, і в плані розширення світогляду – діти побували на екскурсіях, багато спілкувалися з дітьми з інших країн, та й досі спілкуються. Крім того, на деякий час поїхати від війни теж великий плюс для дітей.
– Розкажіть, як проходив кемп?
– Кемп проходив у великому залі з трьома майданчиками, які з'єднувалися у центральний корт, де зазвичай проходять ігри. В перші два дні у американського тренера Троя Деніела, який керував тренувальним процесом, був план різних станцій і на кожній були задіяні тренери, які приїхали з юними баскетболістами, зокрема, я теж допомагав на одній із станцій. На цій станції відпрацьовувалася робота ніг, робота в захисті, більш інтенсивно, ніж це робиться у нас: в кемпі, наприклад, вправа робилася 10 разів по 10 секунд, у нас – п’ять разів по двадцять секунд.
Упродовж цього періоду тренер подивився рівень підготовки, а потім вже побудував тренувальний процес відносно рівня гравців. Так він робив на кожному кемпі, оскільки рівень підготовки гравців завжди різний, а саме від цього залежить зміст тренувального табору.
Ми з ним багато поспілкувалися на тему тактики, зокрема спейсінгу, пік-н-ролів. Останні чотири дні відпрацьовували саме тактичні моменти: один на один, три на три, чотири на чотири. В цих матчів до гравців були різні вимоги.
– Як можете оцінити рівень підготовки одеських баскетболістів відносно рівня іноземних учасників кемпу?
– Складно оцінити, оскільки були представлені гравці різних вікових категорій. Тож не було можливості повною мірою порівнювати, тому що вік на даному етапі має важливе значення в рівні майстерності. Але, якщо казати про гравців одного віку, то одеські баскетболісти краще підготовлені.
– Що для себе почерпнули для використання в роботі?
– Мені дуже сподобався, як американський тренер будував відносини з гравцями. Своїм доброзичливим привітанням перед першим тренуванням, на яке гравці, звісно, мали відповісти, він відразу задавав тон і тренуванню, і робочому дню в цілому. Відразу у гравців гарний настрій, позитивні емоції.
Після тренування теж такий собі короткий тімбілдінг –гравці мали кричати слово, що об’єднує, наприклад, «гуд джоб», «фемелі», чи «френдс» («гарна робота», «сім’я», «друзі» відповідно. – авт.). Кожного разу це якесь нове слово було. І навіть такі прості речі, як на мене, об'єднують гравців.
В тренувальному процесі побачив цікаві вправи, які ми не використовували на тренуваннях: це стосується дриблінгу, кидків, роботи один в один. Побачимо, як це працюватиме у нас.
– Багато кажуть, що треба додатково працювати над собою, кидати сотні раз після тренування – на майданчику біля школи, біля дому…
– Так, звісно, ми розмовляли з тренерами на цю тему, і в принципі, бачимо цей аспект однаково: крім тренувань, треба багато додатково працювати. Якщо хочеш бути класним баскетболістом, ти, можна сказати, маєш жити з м’ячом.
Мінімум, в їхньому віці, тренувань, гравець має відправити у кошик 500 кидків. Кожного дня. Коли працюєш в парі, ці задачі набагато швидше виконуються. Іноземні спеціалісти кажуть, що кожного дня ти маєш працювати, ти не можеш дати собі відпочивати. Ще один момент, який ми обговорювали, це фізична підготовка. У них вона починається з 13-14-ти років.
– А у нас?
– Я особисто вважаю, що це має бути пізніше – в 15-16 років, щоб не нашкодити їхній фізіології.
– Що корисного винесли ви та діти зі спілкування з зірками литовського баскетболу братами Лавриновичами, з представником НБА Каспарасом Якучіонісом. Це звичайні люди, які потім стали великими, відомими. Яка запорука успіху?
– По-перше, це дисципліна. А далі режим, здорове харчування. Гравець постійно має бути у тонусі, працювати над собою. Саме це вони розповідали дітям, плюс трохи розказали про себе.
Що стосується Каспараса Якучіоніса, дуже вдячний йому, що він проявив ініціативу і подарував дітям різноманітну екіпіровку – кросівки, футболки, кепки. Крім того, відбулося корисне спілкування – діти ставили йому питання. За що Каспарас дарував додаткові подарунки, зокрема м’ячі, пов'язки, шкарпетки.
Щоб досягти таких висот, треба, як я вже казав, жити баскетболом. Наприклад, Якучіоніс взяв м’яч в руки ще у віці трьох років. Коли приходиш у баскетбол у три роки і в десять, наприклад, це дуже велика різниця. Він казав, що дуже любить баскетбол, що кожного дня працює над собою. Баскетбол – це його життя, і він відразу це зрозумів. Завдяки своїй роботі і таланту потрапив до НБА. Тобто найголовніше – жити баскетболом. Мріяти про НБА, і не просто мріяти, а постійно працювати над собою. Ти маєш думати, заради чого ти робиш це.
На мій погляд, дуже важливо мати баскетбольний IQ. Ти можеш працювати скільки хочеш, але якщо у тебе немає самого баскетбольного IQ, буде дуже складно досягти великих вершин. Це моя особиста думка.
– Підіб'ємо підсумки цієї поїздки. Наскільки вона стала корисною для вас і для дітей?
– По-перше, корисно те, що всі ми – і я, і діти, попрацювали з тренерами з інших країн. В мене був досвід, але коли я був гравцем. Зараз я тренер і тому у мене інший погляд на речі. Під час кемпу отримав нову інформацію і обов’язково використаю її у роботі. Саме робота з іншими тренерами і спілкування з ними, знайомство дітей з новими людьми, з новими гравцями з інших країн – все це було дуже важливо і корисно.
Плюс діти, в принципі, поїхали від війни, пожили в спокійній обстановці. Крім того, стали більш самостійними, оскільки були без батьків. Багато хто з дітей мріяв про такий кемп, а така можливість може бути раз в житті. Повторююсь, дуже щасливий, що дітям і мені випала така нагода туди потрапити.
Дуже вдячний за таку можливість Одеській обласній військовій адміністрації, Одеській обласній федерації баскетболу і всім, хто сприяв цій поїздці.
Окремі слова вдячності литовській стороні – за ставлення, за доброзичливість, за повагу. Діти отримали дуже багато подарунків – шкарпетки, кросівки, рушники, футболки, кепки, два комплекти форми та інше, і все це з логотипом NBA.
Дуже вдячний директору школи НБА Вітенісу Тупчяускасу і його помічниці Вайві Данієлюте. Чудові люди, які зробили все, щоб ми відчували себе, як вдома.
Впевнений у дітей залишилися тільки добрі спогади про цей час: вони не відчували війни, вони просто гуляли з новими друзями – з литовцями, з поляками. Атмосфера була дуже доброзичлива.
Сподіваємося, що це не останній наш раз, коли одеські діти поїхали в такий кемп.
Ілля ШАПОШНИК, вихованець «ЮГ-Баскету», учасник «Basketball School Summer Camp Vilnius 2026»:
– По-перше, хочу подякувати всім, хто організував для нас виїзд в Литву, зокрема участь в кемпі НБА. Не міг і мріяти про таке.
Щодо баскетболу, дуже запам’яталися тренування, коли ми працювали на чотирьох станціях. У кожної станції було своє призначення: перша – захист, друга – кидки, третя – дриблинг і, нарешті, четверта – робота ніг. Дуже виснажливе тренування, але все ж таки витримав. Розумію, що це мені потрібно, якщо хочу чогось досягнути.
Які цілі ставлю перед собою? Перш за все, потрапити збірну України, потім – контракт в Європі, грати в Євролізі, і, нарешті, НБА.
Марія ШПОЛЯР, вихованка СДЮСШОР імені Літвака, учасниця «Basketball School Summer Camp Vilnius 2026»:
– Поїздка вийшла цікавою у всіх відношеннях – і в баскетбольному, і життєвому.
Дуже корисно було поспілкуватися з гравцем НБА Каспарасом Якучіонісом. Він розповів про свою кар’єру, як потрапив до найсильнішої ліги світу в такому молодому віці – у дев’ятнадцять років. Дуже повчальна історія, яка свідчить про те, що в спорті все реально, тільки треба багато працювати над собою.
На тренуваннях тренери не тільки розповідали, що робити, але й виправляли наші помилки, і в технічному, і в тактичному відношеннях. Наприклад, ми провели спаринг і тут же йде мінірозбір польотів, як то кажуть – пояснювали, що зробили неправильно, або як краще було зробити той, чи інший елемент.
Крім того, у нас було чимало екскурсій по Вільнюсу разом з іншими учасниками кемпу. Дуже красиве місто.
Крім нової інформації і нового досвіду, привезли чимало подарунків від організаторів та Каспараса – форму, кросівки і таке інше.
Взагалі, цей табір мене дуже змотивував, і я хочу стати кращою версією себе, ну, і в майбутньому грати в жіночій НБА.
